Я занурив лезо у воду і з відра піднялася пара. Як мені надоїли ці кляті фанатики фентезі і комп’ютерних ігор на цю тематику! Школи бойових мистецтв… Однак, гроші на їхніх уподобаннях я заробляю чималі, тому, зазвичай, коли розмова торкається чогось навіть віддалено з цим пов’язаного, завжди проявляю свою зацікавленість. Іноді трапляється й громіздка робота: брами, перила – тоді я збираю команду з напарників.

Кинув метал на кам’яну підлогу кузні, коли із полиці попереду задзижчав телефон. Дружина.

-- Ти обідав? – спитала вона

-- Надто захопися роботою… Що у нас на вечерю?

-- Ммм. Ясно.

Чемно скинув фартух, зняв рукавиці.

Я працював ковалем. У мене своя кузня в підвалі і вміння за пазухою. Раніше, можливо ця професія була популярнішою ніж тепер, проте попит знизився, а ціна на такі речі зросла.

Вийшов з підвалу, пройшов коридор і піднявся на кухню.

Увімкнув ноутбук. Поки робочий стіл завантажувався я дивився в вікно. Русяве волосся сусіда в будинку навпроти виблискувало у тьмяному світлі настільних ламп на другому поверсі. Прямокутні світильники закривали від мене обличчя. Він підвівся з коричневого перламутрового дивану і подався до сходів у підвал.

Дивно. Світло залишилась увімкненим ще довго, а господар дому кудись зник. Я перевів погляд на екран комп’ютера і клікнув по значку браузера. Відкрив електронну пошту. У скриньці жодних нових повідомлень. Ще раз оцінив поглядом зміст останнього.

Того дня я отримав дивне замовлення від анонімного користувача, з проханням відлити кинджал з якогось невідомого мені сплаву металу. Відправник обіцяв аванс і призначив мені зустріч в барі «Метро» на дев’яту годину ранку, щоб передати потрібний для цього злиток.

. Жінка ввійшла до будинку з повним кульком продуктів. Поклала його на стіл і глянула на мене своїми карими очима. Поправила золотисті кучері. Вона закрила тарілку з моїм холодним обідом у мікрохвильовій печі, натиснула кнопку. Вийняла з пакунку весь вміст і взялась готувати собі вечерю. Світло у камері згасло і жінка відкрила біле віконце, взяла тарілку з картоплею й м’ясом, поклала пакетик чаю в моє горнятко. Я поїв і подався у спальню. Тільки-но доволік свої ноги до блакитного ліжка, як одразу ж заснув.