cìd`l`jh
bPpxP bPimh P m`dPЇ
j,_", 2016
1
Äÿêóþ óñiì ðiäíèì,
äðóçÿì i ïîáðàòèìàì,
ìàéäàíiâöÿì, áiéöÿì ÀÒÎ,
ëþäÿì, ÿêi äîïîìàãàëè ìåíi
â ðîáîòi íàä çáiðêîþ.
o!% ?% C,ш3
Îñîáëèâà äÿêà
Про що пишу – не тільки біль
ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ Îëåíi ²âàíiâíi
Це і набат, це і надія.
ÊÎÇÀÊÓ Âàëåðiþ Âàñèëüîâè÷ó
Писати – це не самоціль,
ÊÀ̲ÍÑÜÊÎÌÓ Ñåðãiþ Ôåäîðîâè÷ó
В моїх віршах народна мрія!
ÄÐÀÃÀÍÓ Àíäðiþ Þðiéîâè÷ó
В них і наказ, і вірний план
Побудувати світлу днину,
Щоб знищити той підлий клан,
Й було не сором за країну.
У нас у всіх одна турбота,
Що в Заповіті батько дав –
Довести до кінця роботу,
Яку Майдан тоді почав.
Не буде олігархів в Україні!
Народ сам стане собі пан!
Багаті і заможні всі родини!
В серцях навіки – наш Майдан!
2
3
ІДЕ ВІЙНА
c!Sƒ…= “*=*=…,…=
gеле…S ч%л%"Sч*,
Ми стрибали на Майдані
Щоб зігрітися і для...
Учора зайшли в гості зелені чоловічки:
Москаляку на гілляку –
По мові – росіяни,
А ще краще – на Кремля!
Але, пардон, – без лички.
Путін з Хамом хочуть їсти
Все чинно, добре, ввічливо –
Та нічого не робить...
кімнату зайняли,
Мо й Європа допоможе –
Почали в стіну гупати, –
Хамів путінських звалить!
Щоб двері там були…
З москалями воювати:
Свої ми двері зробимо, –
На війні – як на війні!
бо будемо там жить!
Стала самооборона –
А поки що, потерпите –
Переможемо в борні!
Крізь вас будем ходить!
Москалям того не знать,
Своїх бомжів поселимо, – пояснюють вони, –
Як це зиму простоять!
Місцеві – не населення –
Увесь світ нам аплодує:
Збирайте кавуни!
За свободу! Так тримать!
Щоб все було в законі – давай голосувати:
Ми уже здолали «феню»,
Усіх хто буде тут за нас –
переможем москаля,
Не будемо чіпати…
доберемось і до Сені
Стою у капцях, думаю: цікава демократія…
буде вільною земля!
Бо їх налізло повно вже, –
Буде вільна Україна!
А проти – тільки я та я…
Хто б чого нам не казав,
Щоб не стрИбала скотина –
Для того народ стрибав!
4
5
xC,г3…,
Сиділи й міркували дні і ночі
Всі прорахунки буцім врахували…
Вже сотий Штірліц в Україні попалився –
Невже у українців Сірка очі?
Із Гітлером усе було простіш…
Бо в шпигунів ізнов одні провали.
Путло за упокій душі напився –
Не візьмуть, сіромахи, те до тями
Нового треба готувати чимскоріш!
Ні через день, ні рік, ні сотні літ –
І ложечку виймати їх навчили,
Їх шпигуни з щурячими очами,
І класти не собі її в карман…
а в українців – волі теплий світ.
Та знову шпигуна його розкрили
В очах холопських полум’я немає –
Як тільки – не збагне того Вован.
Там лиш жадоби й заздрості наліт,
Учили їх не лаятися матом,
В рабів того вогню не вистачає,
На дурня дудлити горілку відучили,
У тих очах навіки мерзлий лід!
Росію називати старшим братом…
Щоб не забули – струмом добре били!
А ті все «сипляться» і «сипляться»,
як груші –
Всі ґудзики з отрутою поїли…
Російська розвідка у розпачі й калоші –
Чи дурні всі, чи вроджені дебіли.
Обладнання і техніка – найкращі,
У вишиванки навіть одягнули.
Та результат один – суцільне трясця
Який секрет – і досі не збагнули.
6
7
Pде "SL…=
У офіцерів і комбатів
Теж є багато запитань:
Я намалюю вам війну,
Не про харчі та кількість танків,
Не з боку, а зсередини…
А де та грань – де правди грань?
Не з фільмів гамірно-дурну,
А ту, яку не згледіли.
Хто заробив на цій війні?
Хто розпочав і хто підтримав?
Бійцям війна іде ногами –
Життя дітей – своїх синів,
Окопи, тиснява, багнюка,
Життя Донбасу, доля Криму?
Листи до дівчини, до мами,
Що тут стріля ота падлюка…
Хто має за оце відповідати,
Хто заслужив пекельні муки?
Комбат і взводний – найрідніші –
Бо якщо зараз не спитати –
У них в руках твоє життя,
То знову розпочнуть війну гадюки.
А спогади – лиш наймиліші,
І роздуми, і каяття…
Питань багато…
Відповідь одна –
Все що зробив – як на долоні:
Іде війна.
Як ріс, навчався, з ким дружив,
Йде поки що війна.
Всі прорахунки, дні солоні,
Про тих, кому десь завинив.
Душа чистішає і люди
Війна – могутній автоклав,
Як в переддень страшного суду,
Погане, добре – все згадав.
Коли закінчиться війна,
Ті, що пройшли її горнило,
За смерть питатимуть сповна –
У них уже своє мірило!
8
9
a=2=льL%…,,
u2% ƒ…=G, “*Sль*, *%ш23G "SL…=
C%"е!…S2ь“ …= l=Lд=…!
Хто знає скільки коштує війна?
Козаки до бою разом стали,
Один день горя, сліз і болю?
Щоб закінчить владний дерибан,
А зрада – скільки коштує вона,
Досить! Дуже довго ми чекали…
Як полічити ціну крові?
Годі вже чекати! На Майдан!
Кулю в лоба – ті які кричали,
Всі речі мають іншу вартість:
Лижуть і облизують казан,
Під час війни – ціна війни…
Тільки-но до влади як дістали –
Життя, обов’язок та совість,
Новий починають дерибан.
Своя або своїх синів?
Як нема війни – вертай назад!
Життя тепер – в секунді час,
Якщо йде весілля – де баян?
Якщо перемога – де парад?
Який ви можете боротись,
Батальйони, поверніться на Майдан!
Дорожчий лиш боєзапас,
Нові Хами крісла вподобали…
І темп вогню – такий часопис!
Знов гребуть добро у свій карман…
Одне мистецтво має ціну –
Чи для того сотні погибали?
Мистецтво швидко убивати.
Повертайтесь хлопці на Майдан!
Протриматися більше за годину,
Йде війна! Та ні – якесь АТО…
Влучніше ворога стріляти.
То у влади свій працює план:
Щоб не розібрали хто є хто,
Жорстокість має виправдання:
Щоб поліг в боях увесь Майдан.
Якщо не ти – тоді тебе.
Поверніться, – ви потрібні тут!
А ціну людського страждання
Іншої Вкраїни десь немає
Історія, можливо, розбере.
Щоб не дочекатись нових Крут,
Поверніться – вас Майдан чекає!
Нема емоцій в автоматі,
Ні болі, ні жорстокості нема –
Ви отут потрібні і живі –
Вас чекає Батьківщина-мати!
Усе приховано в серцях солдатів…
Щоб із влади вигнати катів!
Приціл, гашетка, постріл і катма.
Щоб нову державу будувати!
10
11
Це ПОДВИГ, якщо це за Батьківщину!
`K% "SL…=, C!%K=ч2е, =K% KSƒ…е“!
Якщо за гроші – злочин (було й буде)…
Ти ворога вбиваєш – не людину,
Війна – продовження політики, не бою...
За гроші – ти слуга Іуди.
Працюєш з ворогом під час війни –
ти зрадник!
Хто знає скільки коштує війна…
Які б там гроші не текли рікою,
Один день горя, сліз і болі?
Най навіть Президент чи радник,
Що за падлюка, гаспид, сарана
Відповідати маєш головою!
Готова проливати ріки крові?
Коли війна – на фронті твої діти!
Війна закінчиться – чи будемо питати:
Якщо АТО – в відпустці на Багамах…
Минулий раз погано рахували…
Ми будемо із ворогом всі битись?
«Пропалі безвісти» мільйонами солдати
Або це бізнес з Путіним і з Хамом?
Щоб не платити – їх і не шукали.
Бо вартість кулі буде зовсім різна:
І біль, і сльози мають свій рахунок.
Якщо своя – життя, а не три гривні…
Страждання, смерть – невже ніщо не варті?
Одразу ясно: чи земля ця рідна,
Життя – не безкоштовний подарунок,
Чи Новоросія, Кацапія за срібник…
Не рідина у поминальній кварті.
Народ воює за народну владу!
Бо всі рахунки треба виставити тому,
Народ спитає: звідки ваші статки?
Хто статки заробив на цьому.
Війна за гроші, чи державна зрада?
Це оборона, чи єврейські святки?
Бо Путіну потрібна перемога,
Як Гітлеру потрібен був весь світ!
А Україна – то фортеця на дорозі,
Яка Європу захищає сотні літ!
Або війна, пробачте, або бізнес
Або АТО, або Росія – ворог!
Ти з ним воюєш, чи ти гроші ділиш?
Ти патріот, чи просто «сучий потрох»?
12
13
g!=д=
Як офіцер, як фахівець військовий –
Російські фірми досі тут працюють,
Скажу всім чесно – це державна зрада!
Прибутки Порошенка там ростуть,
Не бачить тільки дурень безголовий
Убивці Сотні далі бенкетують,
Війни, безчестя і російських Градів.
А гроші з України все течуть…
Спочатку зрадили народ наш на Майдані,
Люстрація продажна, як повія,
А далі Крим, Донецьк і Іловайськ –
Корупція цвіте, як навесні,
Усе оце – робота тих баранів,
Чи залишилася іще надія,
І тисячі полеглих наших військ!
Що лишать нас в спокої москалі?
Державна зрада власного народу!
Що судді стануть лиш служить закону,
Чиновників продажної системи,
Що Президент не буде олігархом,
Які лише крадуть і мелють в ступі воду,
Що депутат без партії, та з честю,
І не вирішують, а створюють проблеми!
Що весь Майдан не піде в вічність прахом.
Коли війна – народу не до них…
Прем’єра треба вже без кулі в дупі,
Потрібно ворога у битві зупинити,
Щоб прокурор – не курва з певним стажем,
Найбільший ворог – саме серед тих,
Спалити треба все ганчір’я в купі!
Які повинні нас же боронити.
Або вони нам, або ми їм щось покажем!
Чим більше у людей проблем –
Мобілізація потрібна Україні!
Тим менше часу владу зачіпати,
Мобілізація дітей всіх олігархів!
Допоки ми воюєм з москалем,
Без цього – нема віри їм віднині,
Ці крадії виносять все із хати.
Не буде зброї і не буде танків…
Колишні схеми – нові хазяї,
Дебільцева й продажна ця система
Нацбанк успішно гривню «опускає»,
По іншому не буде працювати,
У змові із гебешником в Кремлі, –
Допоки їхні власні статки й діти
А армія озброєння чекає…
Не будуть тут на фронті воювати.
14
15
Якби сини Турчинова й Вальцмана
Немає шансів у Москви на перемогу
Були в Дебальцево, у Пісках, в Іловайську
Коли немає зрадників між нас
Генштаб вже б розстріляв того Мужлана,
Та й досі жоден не притягнутий за злочин,
Солдат би не шукав броню і каску.
Хоча вже рік пройшов. Майдан ще наш?
Небесна Сотня – вже десятки тисяч!
На совісти уже цієї влади
Пройшов вже рік – не тиждень і не місяць
Народ все бачить:
А так – АТО!
Зрада!
Не сіло і не впало…
Зрада!
І не війна,
Зрада!
а десь там терористи…
Вони бояться, щоб їх не спитали:
А як вони «воюють» особисто?
Вони всі зрадники – якщо оце війна,
Бо з ворогом не можна торгувати,
Якщо АТО – АТО – їм мать родна!
Вони прибутки будуть рахувати!
Турчинов має відповідь уже тримати –
Він був В.О., коли продали Крим,
Агресору там бій було давати,
А не ховатись у лайні своїм!
16
17
cSK!,д…= "SL…=
c!3ƒ 200
Війна завжди то чиїсь інтереси…
Ты ведь выедешь отсюда
Хоч скільки доль згоряє у вогні!
По-любому грузом 200,
Най навіть тих, хто вижив у борні –
Здесь тебя накроют Градом
Довічно доганяють стреси.
И отправят гроб невесте.
Скалічені тіла, родини, душі,
Хорошо, если отправят,
Обпалені війною діти,
Не оставят догнивать,
Тем, кто вас сюда направил, –
А їм ще жити і своїх родити…
недосуг ваш труп искать.
За що? Навіщо? Хтось сказати мусить…
Что ж ты здесь, «родной», забыл?
Гібридною нову війну назвали,
В камуфляже, с автоматом?
Тому, що почали її гібриди!
По охоте заблудил?
Були братами, сестрами сусіди,
Вас сюда послали…матом?
Та в мить яку враз ворогами стали!
Был приказ? А как присяга –
Гібридна – бо підступна й підла!
Лишь Россию защищать?
У ній не може бути честі й слави –
Есть секретная бумага?
Своїх «героїв», як собак ховає у канави…
Забреди, мол, погулять…
Продажна – в три десятки срібла…
Не хотели? – А кто хочет?
В небо выпусти рожок
Оті Івани, покалічені в Чечні,
И сиди, пока приспичит,
Спаплюжені до відчаю у злиднях,
возьми с полки пирожок.
Протезами із Градів б’ють по людях,
Наслухавшись чиєїсь маячні!
Нет, о Родине скучаешь –
Направленье показать?
В безвиході, у розпачі, в безсиллі,
Своей пули ожидаешь?
В нікчемності, безцільності буття,
Очень хочешь наступать?
Готові нищити чужі життя,
Злая мачеха Россия –
Продавши душу пеклу і Чортилі!
как всегда: мать-перемать –
Війна – безсовісна тварина!
дураков одних плодила, –
Така ж безсовісна, як всі ті інтереси,
что ж беречь их, охранять?
Як телебачення, і їх продажна преса…
Коли больше будет трупов, –
Той, хто почав війну – скотина!
Больше будет и наград,
Детей меньше, умных-глупых –
То – скотина!
Лезет мразь в калашный ряд…
18
19
До чего народ тупой –
p3“ь*SL мS!
Весь в говне, – это Россия!
Не найдешь другой такой –
Грізні Гради гилять громи,
смесь безволья и насилья!
Донбас дихає вогнем,
Бред поповского разбоя,
Віє віхола у дзвони,
Покаяния воров,
Люта смерть повзе плющем…
Доброты, вранья, запоя,
Грязи, власти мусоров…
Зажевріла, загорілась,
Щедрости, щедрот, богатства,
запалала тут війна –
Счастье: в баню и толпой,
Розлилася, розлютилась,
Вперемешку с мрачным бл*дством,
розпаскудилась вона.
Русский мир – он не такой?
Ріже долі, рідних, друзів,
Каин брата – страшный грех!
Рвані рани, гори трупів –
Так Москва предала Киев
Що потрібно тій катюзі,
Прорубив окно от всех…
Из себя раба не вывев.
Звірині, що зветься Путін?
Грех библейский не дает
Сльози, сироти, свавілля,
Успокоиться когда-то, –
Смерчі сіють свою смерть.
Совесть, память огнем жжет
Валтасарове весілля –
В наказание – за брата.
Роги, ікла, хвости, шерсть!
Орды вновь идут на Киев,
Ослепленные крестом,
«Руський мір» іде війною –
То рассейские Батыи
То гібридний, підлий «мир»:
Вновь с корытом и мечом.
Братовбивців, купу гною
Надіслав москаль-упир.
Грузом триста, может двести, –
Всех обратно перешлем.
Зі своїм собачим серцем
Без меча, а в том корыте,
Суне сотнями скотина
Все что после соберем…
Україна пече перцем,
Рве кадик сучого сина!
Кто на брата точит нож
Каин тот и тот Иуда!
Скоро падло те сконає,
Грузом 300, грузом 200,
Здохне Путін у Кремлі,
Все поедете отсюда!
Вже чорти його чекають,
Проклянуть і москалі!
20
21
c%л,L ц=!
Йшов цар по площі абсолютно голий,
Серед дахів і охорони прошмигнули,
Народ дивився, але всі мовчали,
Подивувалися із двоголових гав,
Маленький, миршавий пісюн бовтався
Коли цара побачили – сирнули –
кволо,
Отак той і обісраний враз став.
На Мавзолеї маршали стояли.
Воно й не боляче, та лоскотно не в міру.
Уздовж червоного паркану
Підскочив цар і так заверещав,
Було поховано десятка з два героїв,
І все б воно нічого, та допіру,
Могила там червоного тирана
Цюцюрник у цара того устав.
– Й вони мовчали – бо уже не вої.
Як той хробак, що вилізає з гною,
Останній бомж із дірки вилізав,
Коли наївся, й ще йому не спиться.
Прокинувшись у дранті і обносках,
Птахи, поспілкувавшись між собою,
Вітаючи цара, мовчав,
Злетілись на те диво подивиться.
В роти малечі повставляли соски.
Малий горобчик – жидівня проклята,
Ніщо не руйнувало миті слави,
Був найпрудкіший – захотів вхопити,
Із репродукторів лунає лиш: ура!
То й дзьобнув у цюцюрник цара-тата –
Крокують вояки, як сіра лава,
Ну як тому із того не завити?
Літає у повітрі мішура.
Куранти б’ють, б’ють барабани, труби
Над ними в небі виють літаки,
Ворони, й ті, позціплювали зуби,
Глибоко в землю поховались черв’яки.
Цара вітає білокам’яна столиця,
У телевізорах йому співають: слава!
На гамір позбиралися синиці,
Щоб подивитись: що то за забава?
22
23
За горобцем налетіли синиці,
По черзі обгризали хробака,
Воронам лиш дісталися сідниці,
Коли з трибуни цар летів торчка.
Неначе вітром здуло всіх з подвір’я,
На площі залишився один цар,
Без пісюна, проте увесь у пір’ї,
А в голу сраку впився ще й комар.
Час слави й величі за мить вірвався,
Серед Червоного майдану і юрби,
Величний цар прилюдно обісрався –
Цей світ не бачив більшої ганьби.
Зірки – у шоці, сонце реготало,
Картина маслом – що і не кажи.
Коли його з бруківки піднімали,
Він аж до башти все відкладував коржі.
Та стара казка, що насправді стала,
(Бо те все буде, як нераз було)
Цара обличчя люду показала,
Тому царів і звуть усіх Х*ло!
Де моляться і славлять ще царів,
a!=2е!
Там відбувається таке іще й донині.
Брате! Ти чуєш, Брате?
Дивитись смішно і не жалко москалів –
Я знаю – чуєш, але мовчиш…
Вони – раби! А слава – Україні!
Б’ють кулемети, ревуть гармати –
Тож ти не спиш! Ніяк не спиш!
24
25
Брате, одна в нас мати,
Не можна, брате своїх стріляти!
Одна родина, земля одна,
Стріляти треба – хто дав наказ,
Що ж за тварина рве Батьківщину,
Хто наказав вам братів вбивати…
Рве Україну, коли слаба?
– Ото падлюка! – Тваринний сказ!
Поряд ми маєм стати!
Брате, ти чуєш, брате!
Ти чуєш, брате, мої слова?
Подумай краще: як далі жити?
Тебе послали братів вбивати –
Давай-но разом пісень співати
В кого стріляти – є голова?
Дружити треба, горілку пити!
Послухай, брате, послухай знову,
Як зможеш далі убивцем жити?
Якщо то правда страшна, давай…
Який за гроші, який, як кат…
Побач очима, веди розмову,
Спинися, брате! Іще не пізно!
Дай руку, брате, а не вбивай!
Ти – не Іуда, ти – рідний БРАТ.
Хто ходить в гості із автоматом?
Давай-но краще ми жито жати,
Кого ховають, як тих собак…
А в кожній хаті – най справжній рай,
Ти чуєш, брате, – щось тут не теє…
Вкраїна мила буде вітати…
Зовсім не теє, зовсім не так!
Тільки у брата – ти не стріляй!
Війна вартує великих грошей,
Хто платить гроші, щоб ти вбивав?
Щоб брат на брата – яка скотина?
Невже ти, брате, їх не впізнав?
Брате, послухай, брате!
Скажи, хоч слово – скажи, давай…
Ти розумієш – одна в нас мова,
Ми рідні, брате! Тож не стріляй!
26
27
mе K!=2 2/ м…е!
Придешь сюда, и что ты мне расскажешь?
Что я фашист на собственной земле?
Не брат ты мне,
И ты меня, как брат родной, накажешь –
коль мне стреляешь в спину…
Убьешь? Какой же брат ты мне?
Какая б истина ни пряталась в вине,
Тебя всегда встречал я с хлебом-солью,
Коль ты войной полез на Украину –
А ты в ответ: Ура! Теперь Крым – наш!
Не брат ты мне!
Ты захлебнёшься нашей братской кровью!
Не праздник будет, похорон здесь ваш!
Твой «русский мир» с оружием и матом…
Не нужен на моей земле –
Или ты скажешь: Я ведь не стрелял!
Чужой солдат на танке с автоматом –
На этой подлой, необъявленной войне…
Не брат ты мне!
Но даже если просто ты молчал, –
Не брат ты мне!
Прошли века, когда мы жили вместе,
Делили радости, невзгоды наравне, –
Потупишь очи: Я о том не знал,
Не видел грузов 300, грузов 200,
По брату бить из пушек – дело чести?
Не слышал ты, как я тебе кричал –
Ты кто? Какой же брат ты мне?
Дрожал от страха молча в одном месте…
Какая б не была и в чем причина –
Хотя ты точно знал, что Путин врал!
Приди как друг, приди, как брат ко мне.
Не брат ты мне!
Не обряжайся «вежливой» личиной,
Как вор… Тогда не брат ты мне!
Ты трус! И ты предатель!
Скажу тебе в глаза чт обы ты знал:
Как после этого в глаза смотреть нам
Ко мне пришел, как вор и как каратель…
сможешь?
И даже если молча созерцал –
Всей Украине? Сиротам в семье?
Ты раб системы, узник в той тюрьме –
Ты хочешь всех нас уничтожить
Не брат ты мне!
По воле злого карлика в Кремле?
Ты можешь себе в душу посмотреть,
Не брат ты мне!
Не лгать отборно и красиво в сотни крат?
Задай вопрос и сам себе ответь:
Ты раб системы – или ты мне брат?
28
29
lед"е›ь 3“л3г=
)е!"%…,L “…Sг
Я теперь знаю точно,
На Донбасі, на Донці,
что значит медвежья услуга…
На Савур-могилі
И уже не со слов –
Козаки зійшлись в бою
что такое российский медведь,
За Вкраїну милу…
Это кто убивает из глупости близкого друга
И при этом о дружбе
Полягло багацько їх
эта тварь продолжает реветь!
У сиру земельку –
Став червоним білий сніг,
Что тут скажешь: спасибо, дружище!
Та не вмерла ненька!
Удружил! От медвежьей души пособил!
Только
Душу й тіло положили
больше подобных друзей мы не ищем –
За честь і свободу –
Лучше рядом злой враг,
Не здалися, вборонили –
чем подобный дебил!
Славні сини роду!
На козацькій тій могилі
Виростають квіти,
Про славетний дух та силу
Співатимуть діти.
Хай лунає їхній сміх,
Хай боїться ворог,
Той червоний з крові сніг
Їм гикнеться скоро!
30
31
r*!%C,*
Нас називали
наймити й холопи –
Бо саме ними
нас зробить хотіли,
А зараз,
бісячись, кричать:
Най Путін там в Москві лютує –
УКРОПИ,
Бо він без українців ніц не вартий,
Не розуміючи, як ми постать зуміли.
Хай дме на воду він, і ще в щось дує:
Війна з УКРОПОМ – це зовсім не жарти!
Вони – пани, для них народ – то бидло,
Вони ж є обрані – сидять в Верховній Раді,
Хай скільки хоче гиндиків малює –
Для них одне мірило в світі: Гроші!!!
Скоріше ліктя він свого дістане!
За них і дупи підставляти раді.
Тепер, невже що в зад нас поцілує,
Листа напишемо й Московському султану…
А ми – УКРОПИ! Ми – ХОХЛИ! Ми – ЛЮДИ!
Це ми – УКРОПИ! України діти!
В яких є честь, є совість, наша воля,
Ми не якісь засрані будяки!
Всі ми – городній український опір,
Ми переможемо і будем гідно жити!
Боротись за Вкраїну – гідна доля!
А для Путла – на цвинтар всі стежки!
Ми маємо коріння із Трипілля,
За незалежність ми, як прадіди і нині
Так, ми УКРОПИ – не якесь там зілля:
Героям Слава! Слава Україні!
* Укропи – українські патріоти, не пов’язані з жодною
політичною партією чи силою.
32
33
m3›…= "%L…=
j3ль23!= *=*%г% …=!%д=?
Чтоб спрятать преступления – война,
Неужто культура народа
Ведь на нее списать все можно.
Утонет в потоке садизма
Начать войну – не сложно – вот она!
Когда он по воле урода
Попробуй разберись:
Готов распинать ради …изма?
где правда, а что ложно.
Мы дрались, чтоб не быть рабами –
Вопрос в цене, которую заплатим,
За это и гибли отцы!
И в том каков же будет результат,
А вы – отупели мозгами,
Тех, что стравили нас, – сестер и братьев,
И правят в Кремле подлецы.
Ответит кто за смерть, за боль утрат?
Не то что-то видимо в царстве
Пора бы пораскинуть головой:
Вокруг одна мать-перемать
Нет хуже преступленья без ответа –
В таком, господа, государстве
Оно ведь тянет дальше за собой
Вам нечего уж защищать!
В туннель, где и в конце нет света.
Кадыров – героем России!?...
Война закончится и лжи туман спадет,
Достойно! Иудин он сын!
Засохнут на щеках соленых слезы,
За подвиги-то, за какие
Прозренье к одураченным придет
Ему и почет сей и чин?
В краю, где плачут по весне березы.
За ценности Русского мира…?
Останутся раскаянье и стыд,
В котором последняя *лядь,
Как после истерии буйной пьянки
Блоха и опарыш в сортире
У тех, кто женщин и детей убил,
Мечтают отсюда удрать!
Стреляя в них и Градами и с танка.
Вы трусы и мерзкие твари!
Ведь верили безмозглому уроду,
Диагноз и ваш приговор –
Его портрет был в церкви за икону.
Терпеть из-за ботексной хари:
Как стыдно будет русскому народу
Мочиться всю жизнь под забор!
Ответить нам по совести закону…
34
35
Судьба и детей ваших внуков:
У какого народа культура
Нищета, наркомания, рабство…
Прославляет загробный лишь мир?
Вот так беспросветна и глупа
Под оркестр, где одна партитура –
Идея «российского братства».
Похоронная музыка – пир!
Хватит врать, господа! Хватит врать!
А на площади Красной крови,
Верить в силу свою и богатство –
Почитают одних мертвецов,
С ними дальше покорно молчать
Нет добра, нету жизни, любви –
И потоками лжи обливаться?
Сюда тянут все дети отцов!
Как признать, что отбросы и сброд вы?
Эталоном и высшей наградой
Низ – сдыхает, верхи – зажрались…
служит площади Красной стена,
С нищеты вырастают хоромы –
по которой и ходят парадом
Ты любуйся на это, молись!
и мечтают все те, в орденах.
Чем молчать – то честнее стреляться,
Не как жить, и мечтать в этой жизни –
Чтобы мразью дрожащей не слыть…
А мечтать умереть без позора,
Лучше кровью своею харкаться…
А детей посвятят вновь на тризне…
Чем так жить! Так уе*ищно жить!
Заклеймят их на страх приговора.
Коль Крым-наш – ему отдуваться!
Так культура какого народа
Новороссия – трупы и смрад…
Позволяет над ним издеваться?
Но вам некуда больше деваться –
Над народом – не может! Над сбродом!
Путин завтра проводит парад!
Так бороться вам или стреляться?
36
37
o=!=д oе!ем%г,
Червона площа.
Помиті коні, танки, літаки,
Ранок. Гудуть ноги.
Копита, барабани б’ють…
Москва святкує свято Перемоги.
Орли на баштах сяють і зірки,
Сторічний ювілей – кругленька дата!
Мотори і пропелери гудуть…
І хто ж то буде той парад приймати?
Величне свято – свято Перемоги!
Побатальйонно, вишукувшись в ряд,
Хоча забули кого і із ким –
З останнім галасом курантів о десятій,
Скандують імена вождів щозмоги,
Велично з протягом звучить: Парааад!
Вітають третій і останній Рим!
І Путіна обличчя на плакаті…
Прилюдно Путіна припнули на хреста,
Святково прибрано довкола тут усе,
Якого він заніс на Лобне місце…
Ізнову він стоїть на Мавзолеї –
Його, месію, весь народ вітав
Тож з нами Бог! Спасе і пронесе,
Й кричав: Він – Бог!
З ним поряд – Сталін, Гітлер, Ленін!
Щосили, ледь не тріснув.
Адольфа з Йосею – наука клонувала,
Потому зняли – начебто, воскрес,
Для всіх присутніх – був добрячий шок…
Піднявся на трибуну в мікрофона,
Володю Леніна з труни підняли,
Хильнув півлітра – щоб прибрати стрес
І запросили з шоу-бізу всіх зірок.
І дав наказ іти вперед колонам!
Ульянов зразу став писать декрети:
Пішла піхота римських легіонів,
Кого повісити, у кого що забрать,
До блиску чищені суворівські полки,
А Йосип резолюції кладе на все те –
Тачанки, запряженні коні,
Коротко й лаконічно: РОЗСТРІЛЯТЬ!
За ними танки, БеТееРи і Буки.
Із Гітлером під руку всі гуляли,
Катюші, Гради, Буратіни, Іскандери,
Той на прохання верещав: Гітлер-КАПУТ!
Над ними в небі пролітали літаки,
І Льоню Брежнева зі смаком цілували,
Багацько йшло китайців – як холери,
Микиту чмокали у лоба і у пуп.
Індійські та чеченські вояки.
38
39
А замикали той парад – попи,
Бог-Путін йти на Крим ззивав,
Між ними сірі та зелені чоловічки –
Його підтримали у «Раді Федерацій»…
Кадилами кадили і кропили,
Один утримався та не голосував
В кінці усіх хрестили біля річки.
Оскільки нещодавно зламав пальці.
Народ був в захваті: агенти ФСБ
Що ж, непогано ми посвяткували!
Горілку безкоштовно наливали,
У головного лікаря печаль –
Але усе, що жовто-голубе
Шкода, що «Путіна» того ліквідували,
Безжально відривали і топтали!
Цікавий хворий був на практиці –
Надвечір, за традиції – салют!
тож жаль.
Години з дві у небі миготіло,
Наказ по святкуванню – лаконічний:
З екранів та плакатів: Путін – ТУТ!
Полагодити все, мертвих – списать.
А поряд – журавлі летіли…
Загиблим буде в морзі пам’ять вічна,
Уранці від’їжджав кортеж гостей…
Хто винен у підпалах – покарать!
У психлікарні складений був звіт:
Замислився, потер чоло, замріяв
Приблизно 50 пожеж, 700 смертей
І дописав в куточку свій наказ:
Іще десь стільки ж написали заповіт.
Того, який утримався – у хірургію,
Всі витверезники були забиті вщент,
Немає місця опозиції у нас.
Ще й досі по палатах чути спів,
В повітрі ще з учора пахло димом,
Швидкої не було вільних карет,
Смердить у коридорі сеча й газ…
Споїли 100 відсотків лікарів…
Всі хворі почуваються щасливо,
Зняли з завісів кілька сот дверей –
На славу вийшло свято – просто клас!
На них вони катались, як на танках,
Пляшками кидали через паркан в людей,
І зґвалтували дворову Каштанку.
40
41
m%"%!%““,
f,д%K=…де!/
Давно Россия без мозгов, –
Ген дебилизма проявился на Донбассе
Зачем они, когда есть газ?
И жидофобии закралася болезнь,
Своих мочи! Дави хохлов!
Распространяется в тупой, забитой массе.
Симптомы: пьянство, истерия и боязнь.
Кто может думать – недо-рас!
Мерещатся распятые младенцы,
Кому свобода мать родная?
Взывающие русским языком,
Тому за стенку или к…
Кричащие: «Укропы – это немцы!»
И не нужна страна другая,
И водку запивают молоком.
Ни стыд, ни честь, ни Божий лик.
Они придут – всех мужиков обрежут!
Одно Х*ЙЛО, одна личина,
А заодно и русский наш язык…
«Славянский мир» – садить-копать,
И заберут последнюю надежду –
Здесь дух зловонный – мертвечина,
У баб Донбасса будет нервный тик!
Болота, гати – всем: НАСРАТЬ!
Бандеровцы захватят наши шахты!
И будут в них выращивать горох,
Есть газ и уголь – в гости просим…
И геи будут бегать возле хаты,
Донбасс – отец! Как он велик!
Садить коноплю и чертополох!
Мы назовем вас «новороссы!»
Одним горохом будут всех кормить,
Вы – новороссы! – Круто! Шик!
Пердеть заставят всех в одну трубу,
Мы, старороссы, понимаем,
Чтобы за газ России не платить,
Какая хрень за всем стоит:
А поставлять в Европу и в Баку.
Что «новороссов» не бывает…
Тем самым подорвут весь «русский мир»,
Что Вова Путин всем рулит.
Коноплею обкурят православье,
Чертополохом заплетут сортир –
Ну, а мозги вам промывают,
Конец придет шахтерской чести, славе!
Про Русь, про уголь и Донбасс…
Ведь новороссов – не бывает!
Гнилой Европы нам введут манеры,
Заставят есть и вилкой и ножом…
Ты «новоросс»?
Они уже идут! Жидобандеры!
Ты – ПИДАРАС!
Чтоб не пустить их – мы здесь всё засрём!
42
43
q2!=…= д3!=*%"
l%“*"=
Конец проблемам! Помощь от небес!
Москва! Как много в этом звуке
Россия Путина, как бога будет славить –
Дерьма и гадости слилось,
Его ученые нашли Поле Чудес
Какая у народа злость
Теперь проблемы можно все исправить.
На вой сирен и власти трюки!
Всего за ночь подымет он страну –
За подлость вечную расплата –
Посадит сад на Поле – будет лад.
Полезет вгору то, что шло ко дну,
Бел камень крытый кумачом,
Вдруг превратится в рай российский ад.
В крови, растерзана, распята…
Хамлом, «великим Ильичем»!
На всех деревьях вырастут рубли:
Срываем миллион – и в магазин!
Чтишь до сего дня тех тиранов,
То поле на Донбассе – соль земли.
Что черти на смоле пекут,
Не жизнь пойдет, а сказка из картин!
Из люда сделала баранов,
Работать – нах! Теперь сади и рви.
А те ей песенки поют:
Коль деньги есть – нет никаких замков!
«Мы как Сталин, мы как Путин!,
Как падишах, как царь теперь живи…
Как овечки на убой,
Россия – просто рай
За бредовые идеи
для дураков!
Всех потянем за собой!»
Москва, когда же ты прозреешь?
Когда поймешь где правда, что есть зло?
А на своем позорном Мавзолее
Добавишь после Ленина – Х*йло?
44
45
kSлSC32S
В них зброї – ну як грязі,
брак совісти, ума.
Весняне, тепле сонечко
При владі стільки мразі –
Сховалося за хмари.
Верховная Дума.
Втомився я, гуляючи,
Прийшли Морфея чари.
Думками і не пахне –
московський паханат…
Закрились віки лагідно –
Народ російський чахне,
Я бачу дивний сон:
а він нам ніби брат.
Народ маленький бігає,
Вже стільки того горя на долю за віки,
Ганя, дурний, ворон.
Куди там того моря – зі сліз за ці роки.
Балакають, чи лаються…
Війна весь час і знову…Тепер серед своїх.
Усюди бруд і срач,
Та скільки ж треба крові,
Та цим не переймаються, –
щоб кат отой іздих?
Горілку п’ють, хоч плач.
Не жаль того народу,
Без щастя і без радості –
який весь час мовчить,
Розтягнуте похмілля.
Своїх дітей на страту, у жертву волочить.
Волаючи до старості
Чи люди подуріли, наїлися дурману?
На Бога во спасіння.
Чи Бога не просили щоб взяв оту оману?
Колись була Росія – країна – материк,
Такому животінню підходить слово тяжке,
А зараз навіть мова – не мова, мат та крик.
Бо мало в нім реального,
скоріш, жахлива казка.
Народ горює немічний,
Можливо просто шоу –
безвольний дотепер.
шутів дуже багато,
Чека не дочекається,
Які з любого горя
щоб й цей скоріше вмер…
лаштують своє свято.
Країна лілі-Путіна тепер.
Лялькові Президенти,
керовані грошима,
Розкрадують ущент все,
з брехливими очима.
Народу Алілуя співають по ТV,
Себе в святі малюють, хоч руки у крові.
46
47
k,“2 3*!=_…“ь*,. *%ƒ=*S"
Ты велик! – Землицы мало?
!%“SL“ь*%м3 “3л2=…3
Захотелось тебе сала?
Рожа тут твоя не треснет?
Ты, Вован, всех гадов друг,
Хватит метра – даже с песней!
Всех ползучих и летучих…
Разгоняешь членом тучи,
Хреном с редькой потряси
Золотой держащий Круг,
На все свои области…
На поверку слеп и глух.
Мудрость есть житейская,
У тебя народ хиреет
Как область Еврейская:
В Дагестане, Адыгее,
«Коль народ тянешь в ярмо –
Татарстане и Туве,
Ты не гордость, а клеймо!»
Черте-как и черте-где.
Ты, Вован, султан Московский,
И в Карелии, и в Коми
Ты не царь, а червь – и плоский!
Не допросишься соломы,
А в Хакасии, в Чечне –
Голой задницей пугай
Все в дерьме или в говне.
Всех ежей и в зад давай.
Ты, задрыпаный тиран,
Сучий сын, ты, твою мать…
Как живет Башкортостан?
Украину не топтать!
А Удмуртия, Саха?
Мы уродов не боимся,
Здесь Москва не без греха?
Надо биться, – будем биться!
Ингушетия, буряты – как затраханые гады.
Ты и лжец, и спец, и бесь
Чуваши и Мари-Эл –
Ты подонок, что пи – здесь.
Всюду пьянь и беспредел.
Карачаево, Мордва –
Ты моржовый хрен Московский,
Есть дороги? Хрена с два!
Кат Чечни и Приднестровский,
Вон Осетия, Калмыки –
Питерский хреносвинарь,
Те жируют? – Да иди ты!
Дагестанской дупы царь.
Кабарда, Балкария – все края…
Не до у..я?
48
49
Ты – рассейская злодюка,
Не политик, а гадюка!
Ты абхазский сагайдак,
Кнура старого лайдак,
Ты пройдысвит, старый блазень,
И вселенская зараза.
Самого гаспида внук,
Нашего ты …уя крюк.
Ты свиняча морда, срака,
Подордынская собака,
Некрещенной твари лоб,
Профурсетка… твою …ъеб.
Тебе правду мы сказали…
В твою морду мы плевали.
Будешь ты свиней пасти,
Как за МКАДом – нехрысти.
Тепер мы кинчаемо,
бо числа не знаемо,
календаря нам не треба,
мисяць той, що свитыть в неби,
день такый як и у Вас, –
поцилуй у сраку нас!
50
51
ІМЕНЕМ НАРОДУ!
Хто це такі? – гарцює цар у криці,
Чом не вітають нас вони отак?
– Та то – сусіди наші – українці,
І Ви для них не цар, а просто так…
У них своя, хоч схожа, інша мова…
І на своїх царів вони плюють, –
Тож краще не заводити розмови –
Зламають тин і пику натовчуть!
З почутого цар ледь не обісрався:
Не може бути! Що то за країна!
Що за народ, що влади не боїться?
Народ – це бидло! Челядь і скотина!
Народ простий – звичайна купа гною!
В них цар – не цар… –
не може того бути!
r“Sм ц=!=м
Ми завтра ж підемо на них війною!
Не хоче цар про мир нічого чути…
Любив цар виїжджати з шиком –
Пани ошатні – ордени блищать,
Люд посміхається, вітає його криком:
Браво!
І діти радісні з цукерками стоять…
Аж ген, убік своїм накинув оком,
Побачив зовсім іншу він картину:
З насмішкою, з зневагою й жорстоко
Народ плювався, стоячи за тином.
52
53
Підмовив дурнів двох – Захара і Гаврила –
b,ƒ"%ль…= "SL…=
Щоб у сусідів хати підпалили…
Дав їм смоли на чорне діло –
Війна народу з владою –
Щоб пекло там було! Щоб все згоріло!
То визвольна війна.
Стара система з Радою –
Вогонь за тин швиденько перебрався –
Страшна, важка, брудна.
Згорів палац, згорів у ньому цар…
І рятувать його ніхто не намагався…
Стає народне море,
Народу цар не треба – то тягар!
Якщо чужинців ріки –
Коли суспільство хворе
Такий доречний, як у бані піп,
Потрібні інші ліки.
Чи люлька голому в ожині….
Усім царам – потрібен добрий ціп,
Щоб згинули всі злодії,
І жодного не треба в Україні!
Із нашої землі,
Попи, жиди-добродії
І кляті москалі.
Дамо ми собі раду –
Не лізьте тільки, «браття»!
Ні – путінському «ладу»!
Без Тори чи розп’яття!
Війна громади з владою –
Війна та громадянська.
З кролями шоколядними,
Не іграшка, не цяцька.
З одного боку пани,
У них сила грошей,
А з іншого – громади
І мрії всіх людей.
54
55
Здолаємо ті дупи!
m= “*елS d%"K3ш=
Ми дужі – ми родина!
Зберемося докупи –
Піднімусь на гору, на високу скелю,
Де чіпляють хмари ангели свої
Розквітне Україна!
І дихну повітря ліпше меду-хмелю,
Відпущу на волю думи-журавлі.
На кордоні неба, за земним порогом –
Pме…ем …=!%д3!
Ген полинуть мрії по усій землі,
Усі закони – іменем народу!
Поспілкуюсь разом з самісіньким Богом,
Тепер не зрозуміло і якого…
Упаду з росою в свіжі ковилі.
Того, який виборював свободу,
Знизу, ген у вирі, ще чатує зрада,
Чи вже того, який не знає Бога!
Виє од натуги рідная земля –
Ще жоден олігарх не сів за грати!
Бо панує всюди не вкраїнська влада,
Я не збагну! Чогось я не збагну:
А ота гидотна – жида й москаля!
Взялися основний закон міняти,
Запитаю Бога: що то за хвороба?
Не дивлячись на кров і на війну.
Чом москаль підступно лізе звідусіль?
Щоб не питали про доходи, втрати,
Знову ми з натуги б’ємо свого лоба,
Щоб по закону не могли спитать:
А народу сиплять в його рани сіль?
Для чого Конституцію міняти?
Сину мій рідненький, що тобі казати:
Не хочуть ні за що відповідать!
Виженіть мерзоту з рідної землі,
Із іменем народу треба жити,
Ця земля для влади – то не рідна мати –
Своє життя – подарувать йому!
Подивись, у Раді – зайці і кролі.
А продавати, красти і гнобити:
Як ця влада робить – треба міркувати:
Від імені народу: У тюрму!
Підло гроші крадуть – на які мости?
Бо суспільство мусить їх контролювати,
Щоб не жирували, як оті коти!
56
57
Як громада стане вільна, незалежна,
Поляки та німці будуть ваші друзі,
Най сама пильнує де чиї свати,
Світ шанує тільки тих, хто має дух,
Бо безмежна влада біситься безмежно –
Той не вартий шани,
Тож суспільство має її запрягти.
хто смердить в калюжі,
Не благати пана, не іти в поклони,
Або ж хто ганяє від злодіїв мух.
Треба брати вила, коси та серпи,
Ваші лави – сила, ваша воля – зброя,
Нищити хапуг сих до самого скону,
Щире серце – гостре, чиста правда – міць,
Їх тіла повісити на усі хрести!
Стане Україна вища за цю гору
Як розвіє вітер і омиють громи,
І твердіше стане за ворожу криць.
Стануть до роботи сестри та брати –
Будуть наші діти біля свого дому,
Я буду із Вами – ви є мої діти,
А не кріпаками на чужі світи.
Це велике діло, як я Вам звелів
Бог погладив чуба, дістав свою шаблю:
То робіть завзято – досить вже сидіти,
Берися за зброю – я благословлю.
Для дітей, онуків, батьків, матерів.
Все ітиме в діло і ножі, і ґаблі*
Вас благословляю на святу роботу,
Не чекайте доки поведуть на прю.
Збережу від кулі, зради відведу,
Не чекайте дяки, не шукайте слави –
Стане одним цілим український спротив,
Бо оте все тлінне… Є лише одне:
Слава – Україні! Смерть лиха – жиду!*
Збирайте докупи всі козацькі лави
За Вкраїну рідну рука не здригне!
* ґаблі – чотиризубі або більше тупоконечні вила для
* жид – представник різних національностей, в т.ч. українці,
картоплі тощо.
хитрі, продажні й підступні, ласі до влади.
58
59
fе›ель*
Крутить жежель різний мотлох,
Вгору стрімко підніма, –
Ген піднісся гнилий порох,
Хоч плюй в очі – все дарма!
Розгулявся – чує силу,
Брудним дощиком наляпав,
gмSL
Та скажіть, ну не скотина?
Наш ворог –
трьохголовий змій,
Як повія напавахав.
Ми вийшли на двобій!
Двері, хвіртки відриває,
Одну зрубали –
Є свобода – є проблема,
знов росте,
В свою правду навертає:
Як в казочці старій.
Шок – що Пшонка, що Ярема!
Вогненна паща, пазурі
Сильний поспіх – курям на сміх,
І сморід навкруги,
Кулям насміх з того лоба –
Три сотні в Раді упирів, –
Тарганів старих за гроші
Бандити й вороги.
Чи з наказу уподобав.
Запекла битва: дух і сталь,
Віє жежель в Україні,
Меч, гострий як та бритва.
Життя за правдоньку не жаль,
Віє холодом до нині,
Бо правда – це молитва.
Крутить люта, що з косою, –
Рубай нещадно ту гидоту!
Хоче дуже пасти свині.
Рубайте голови до пальця.
Сумно й тужно бідним людям –
Існує ще одна турбота:
Ніде правди людям діти,
Чавити їх гадючі яйця.
Всюди тягнуться шляшками
Придорожні дикі квіти.
* Жежель – місце, де ламінарний потік повітря розганяється
і переходить у турбулентність, утворюючи вихор і піднімаючи
дрібні предмети.
60
61
oS!%"= Cе!ем%г=
Були царі, були часи, герої…
Історію писали ще до нас,
До нас дійшли перекази, сувої
Що залишилось – доїдає час…
Історики, як завжди, зліплять опус,
Підлестяться до тих, хто їм заплатить,
Всім тим прикриють власні дупи й совість,
Бо хочуть їсти, жити добре, спати.
Залишають рідну неньку,
З глузду мабуть скоро сплинуть,
Нові царі, нові часи, «герої»:
Охендовська побрехенька
Щоб стать «Героєм» треба мати гроші…
Лиже пастора в Турчину.
Чи батьком олігарха По… такої,
Навертають від Європи,
А депутатом – батька фірми «*****».
Весь бюджет кролю в карман
Вони були із нами на Майдані?
А народ законом в Раді
Життям ризикували на АТО?
Грає з ман під Беню-ван.
Та ні – вони у нас обрАні!
Бо треба розуміти – хто татО!
Або ж там мати, брат, кум, сват
– така їх демократія продажна!
Ізнов при владі весь олігархат!
А Рада для народу – недосяжна!
Один клан втік – та ж там місце святе!
І вільним бути аж ніяк не може –
Чого для сина та не зробить тато?
Або для доньки – чи не допоможе?
62
63
Брехня цвіте у всій своїй красі!
`г%…S
А Україна – Рай для діток «божих»,
Ми – громадяни будем дУрні всі!
Майдан – наш гнів!
Майдан нам їх прибрати допоможе!
Майдан – це дух свободи!
На нього я молюся і без слів…
Небесна сотня олігархів діточок –
Народна хвиля, що руйнує перешкоди,
Це зовсім не ота свята «Небесна»…
Це – совість нації і лють до ворогів!
Верховна Зрада нам без зайвих балачок
Покаже що все правильно і чесно!
Держава – кат! Держава – людожер!
Це царсько-сталінський,
Ніхто й ніщо не може на заваді бути –
фашистський окупант!
Якщо є гроші – їм лишень дорога!
Вона ще не змінилась дотепер…
Та чи ми зможемо Майдан забути?
Це – феодал, ординський каганат!
Ця перемога – олігархів перемога?
Кліщі державні досі ще жирують,
Для їх дітей народ ішов на кулі?
А нас щосили заганяють в твердь,
Для їхніх статків батальйони гинуть?
Держава і на трупах бенкетує,
Вони відверто тицяють нам дулі!
Даруючи суспільству лише смерть!
На їх дітей тепер нам гнути спини?
Суспільство, прокидайся швидше!
Брати і сестри, на коліна стану,
І попрошу у всіх, коли є змога:
Вставай, Ілля! Уже прийшов твій час!
Не зрадьте пам’яті Майдану, Україну
Народ благає, вимагає, кличе:
Бо поки-що не наша перемога.
Із печі злазь! Вставай і ти, Тарас!
Збирайтеся до купи у суспільство,
Держава – кат, держава людожер
Тримайтесь разом – маєм світлу ціль!
Овечу шкіру натягла на плечі
А все оце «кумівство» і «жидівство»
І милить очі людям дотепер,
Це наша з вами українська біль.
Від неї сморід страху, її сечі.
І перемога Піровою буде,
В своїй агонії, в своїй кривавій втечі,
Якщо промовчимо, якщо це проковтнемо,
Здихаючи, готова йти на все…
Ставайте знову на Майдани, люде!
Тортури, зради – всі найгірші речі,
Поки стару систему не зметемо!
На братовбивство – може ж пронесе?
64
65
Нормальним бути падло те не хоче…
l%ме…2 S“2,…,
Спокійно вмерти – не дають гріхи,
І Україна і Росія плачуть,
Вклонімось вдячно ворогам своїм
В держави позривало всі дахи!
Що розбудили, змусили згадати,
То що, громадо, зробимо з тим звіром?
Хто є ми з Вами і з яких родин,
Чекати будемо поки наробить горя?
Що досить дупи жирнії лизати!
Чи станемо Майданами всім миром
Вже обирати годі масні рила,
І заб’ємо та скинемо у море?
Брехати годі – бо не видно світу:
Бо що таке держава – то ж собака,
Європа кинула і надурила,
Що має захищати й боронити,
А всі що крали – знову у корита!
Коли ж скажена – лікувать «до сраки»
Пристрелити, прибити, отруїти!
Не маємо ми права ще чекати!
Якщо людина – встань і доведи!
А як за гречку душу продавати –
Ізгинь падлюко – не чекай, не жди…
Останній шанс дає тобі ще доля,
Останній шанс – бо істини момент:
Ти українець? Обираєш волю?
Чи ти нікчемний, непотрібний рудимент?
66
67
o=!= KSл,. г%л3KS"
Сіра чайка,
чорний ворон
Піднялась у синє небо
Білих голубів
пара білих голубів.
ганяють,
Сіра чайка цілить в першу,
Наших хлопців
чорний ворон – другу бив.
із Майдану
Чорні душі – хижі душі,
На Донбасі
Не здавайся тим лихим!
побивають...
Дзвін набатний б’є на сполох:
Білий дим і чорний дим.
Сіре, чорне – все ж не чисте –
Треба прати, терти, мити.
Білий голуб –
Сповідався – іди з Богом!
символ миру,
Коли грішний – відмолити.
Чорний ворон –
Якщо грошам служиш тільки,
символ смерті,
Забуваючи про Бога –
А байдужі – всюди сірі,
Душа твоя плаче гірко,
Неправдиві, не відверті.
Сиротою, як небога.
Кричить чайка, кряче ворон:
Станьте чорні! Будьте сірі!
Та у світлих душ є совість,
Коли Божі – тільки білі.
Білі голуби над краєм,
Мирне небо України,
Буде в решті земним раєм,
Буде гідною країна!
68
69
dе!›="= Sƒ …=!%д%м
г!=G " *=!2,
Держава із народом грає в карти –
Собі в рукав сховала всі тузи.
Як уполюють – то по морді можуть дати –
то не жарти!
Бо гнів людський страшніший від грози.
Коли народ сліпий та всьому вірить –
Усе іде в держави, як по маслу.
Одне погано: що, як перевірять?
Тоді втекти потрібно з скарбом вчасно.
a!е.… $
Нова стара система й далі бреше,
2% шл . " %д,… *S…ець
Бере кредити й оббирає свій народ,
Який не бачить, тільки лоба чеше
Моя бабця говорила:
Кому жалітись, коли злодій от?
Брехня – то шлях в один кінець…
АТО потрібне щоб оте сховати.
У правди величезна сила,
У всьому винуваті будуть воші...
Вся сила миру, всіх добрих сердець.
Та хтось же має за усе спитати:
Ви звідки заробили стільки грошей?
А за брехнею сховане безсилля,
Людська жадоба, заздрість і лукавство,
Коли війна, коли народ страждає
Дохід Яресько 26 мільйонів,
Обплутана уся густим бадиллям,
52 – у П*****ка набігає –
Дорога у чортяче царство.
Такі от бідні – майже без кальсонів.
У нім пани, що лихо царювали,
Держава із народом грає в карти...
Політики, злодії, крадії,
Чи ми дурні, щоб з нею далі грати?
Оті, що хабарі з народу брали,
Її давно чекає справжня варта,
Тюремний льох і добрі, міцні грати.
Кати, братоубивці, палії.
70
71
Повернення назад звідти немає,
ГРАНДОНЫ
Як двічі в одну річку не ввійдеш,
)=“2ь 1
Але лукавий взято спокушає:
З брехнею легше, начебто, дійдеш.
Äîí Áàññ
Бо з правдою, хоч навпрошки, та важко –
Дон Басс уже решил кого поставить
Брехнею безліч замаскованих пасток,
Кто будет Доном тут от имени его,
Кому простить, кому мозги поправить:
Облуди повно, зради дуже рясно,
Назначит в Киеве он кума своего.
Ще й терні влади з гострих колючок.
А Дон Януччи просто пойдет н ах!
Проте лише на ній є вірні друзі,
Лишь воровать умеет этот Хам –
Лише вона до джерела душі,
Тюрьма, хоть и во фраках и чинах,
До щастя джерела, не до калюжі,
Все также тырит шапки по дворам.
Вона як Боже світло у ночі.
Кто, к слову, за него просил?
Хоч раз збреши, – удруге вже не вірять,
Шакал Ахмет – дурная злая сука!
І не підходь – на граблі наступати…
Хорошие подарки приносил,
Зроби їм добре – теплі очі світять,
Позолотил и мне и Дону Диме руку.
Тепер ти поряд можеш другом стати.
Казался мне он свадебным бараном,
В житті своєму, як на довгій ниві,
Телком, готовым к свадьбе на убой,
Іди, саджаючи добро,
Зажрался – возжелал стать Доном
Щоб тут сини, онуки жили,
И весь район законтрить за собой.
Був всім достаток і тепло.
Стал он якшаться с Донами Европы –
Хотел уйти под их протекторат.
Но допускать такое – просто *опа!
Вот это вам «конфетка на парад».
72
73
Дон Басс был зол,
Влезь в драку, а затем посмотрим!
И тут шерше ля фам –
Сдается – это был Наполеон…
Ее бы не в тюрьму, а сразу на кол!
Мы все исправим, если не испортим.
Все ж мелковат для Дона Витя-Хам –
Забыл лишь я про то, как кончил он.
Такую партию красивую… прокакал!
Как злые волки стали над душою –
Бесилась вьюга за окном дворца,
Оскал звериный и глаза блестят,
И холод пробирал аж до костей…
Они, мои опричники-изгои
Дон есть – закон! В нем нет лица.
Войны ли, крови, – денег лишь хотят.
Законы мафии писались для зверей.
«Мы тихо, мы неслышно, из засады!
Морозный ветер площадь разметал,
Клыками в горло – и добыча наша!
И разгонял ворон на Спасской башне.
А Доны будут этому лишь только рады,
Дон Басс задумчиво в окно взирал,
Тебя поддержит вся братва в «параше»!»
Невольно возвращаясь в день вчерашний.
Запахло жареным не только из буфета,
Почудился таежный волчий вой,
Дразнил селедки ржавой резкий дух.
Он с бурей за стеклом сливался в гамму.
Сдалась мне эта Донова конфета?
Дон лучше знал, чем кто-нибудь другой, –
Или накроет славой – или в пух…
Его ошибки ждет сам Дон Обама.
А что потом? «Потом пойдем на запад,
Что скажет он? Что скажет он о том?
Со всею яростью им глотки перервем!
Войну начать – лиха беда начало…
Чужая кровь повсюду будет капать –
Не хочется кормить сомов потом –
Как дождиком землицу мы польем!»
Чего ж тебе, хреняка, не хватало?
«Весь «русский мир» –
Уже под утро навалился сон.
теперь он станет русским!
Но кто сказал, что утро мудренее?
Ты станешь главным Доном – всех сильней,
Кто вместе с утром в унисон
Дона Оланда, Донью Марфу мы опустим…
Шептал на ухо: ну же, будь смелее!
Давай сигнал: седлать браткам коней!»
74
75
А что коли не так – все воля Божья:
Äîí Êèðèëë
Была Чечня, Абхазия, Спитак,
Баку, и Приднестровье, и Поволжье,
Они глупцы, у них мозги телячьи,
Катынь, Смоленск – такой вокруг бардак!»
Кто верит, что Дон Басс им говорил.
Но все – фигня, и это присобачим –
А власть когда-нибудь за что-то отвечала?
Так думал в резиденции Кирилл.
Наверное, и в этом ее суть,
Власть убивала, продавала, крала…
Религия – подделка идеалов –
Никто не смеет власти упрекнуть!
Ваш Бог велик? А наш и больше может!
Мозги мы накрываем одеялом…
От этой мысли Дон повеселел,
В том наша совесть – точно не тревожит.
Усталость вдруг ушла как не бывало –
Ведь суть всей Власти – полный беспредел!
Сказав: «Бог есть!» –
В том смысл ее и в том ее начало.
мы тут же прибавляем,
Что все вы, дети, для него едины:
И он решил: давить холопский бунт!
Тех, кто нам служит – сразу отмечаем,
А то гляди, в параше станет смута,
Напоминаем о законной десятине!
А те, с АТО, к нему еще придут…
Опустят и замочат тупо.
А в вере каждый сам определится,
Кому с Аллахом, а кому с Христом:
Люд-муравейник строго поделится,
Кто верит – с нами, остальные – на потом!
Хоть выбора-то в сущности и нету –
Крестины, обрезания, намазы…
Родители детей кладут под это,
За них они решают все и сразу.
Там тем обрезали, а этим здесь зашили…
Ведь вера в Бога – есть слепая вера!
Неверных – тут же заклеймили,
А верных – запугали Люцифером.
76
77
Боятся – значит уважают.
Религия – ни разу не духовность!
Коль страшно – надо откупаться!
А жизнь не на словах материальна…
Пусть Бога вместе с нами ублажают,
Честь, благородство, личность, совесть
Лишь с нами в райских снах
Без веры иллюзорны и банальны.
будут купаться.
Когда ты мыслью обретаешь мир,
Чем круче вера, тем прочнее сети,
Или когда, простите за вульгарность,
Все службы – мишура и канитель:
Ты просто загружаешь свой сортир,
Молитесь Богу – вы же его дети!
Способен создавать лишь только гадость.
Мораль холопскую внедряем и модель.
Сортир – есть та материальность,
Начнем с того, что мы «РАБЫ есмь Божьи»,
Которой все вокруг подчинено,
Теперь за нас решает все Господь…
А красота, искусство, гениальность
Как постулаты на наезд похожи,
Не требуют творить говно.
Любой приход – большой лохоразвод.
Священник – он торговец рыбой,
И чем разводят: «Он за нас страдал!»
Он продает другим для духа пищу,
Он не был просто в сталинском ГУЛАГе…
Религия – законов глыба,
Вот там бы выжил – он бы понимал,
А там одни запреты злобой дрыщут.
Что значит расписаться на бумаге.
Как шлюху ублажают словом душу,
Сакральных жертв, сакральных палачей
Чтоб заарканить дух и обуздать,
Власть, а не церковь рядит, назначает,
Родник живой загадить и разрушить,
А Бог велик – елей для власти всей…
А телом, как рабом повелевать.
Ни красть, ни убивать ей не мешает.
Как тишина предшествует грозе,
Религия – наука как страдать,
Так Дон Кирилл вкушал о вечном думы
А церковь – как на этом делать деньги.
Он волновался, чуял – быть беде:
Кто сможет эту банду развенчать?
Приход дает лишь половину суммы.
Кто прекратит наперсточный ребрендинг?
А голубям во дворике – плевать,
Как часовые на посту, дремали…
78
79
Когда проснутся – могут поклевать,
Обаму жаба не по-детски душит:
Того, что со стола им набросали.
Ой, Господи, ни перднуть, ни вздохнуть –
Гул со двора Кириллу не мешал,
Как можно хреном околачивая груши
Он как тот кот – зажравшаяся тварь.
Безбожно врать и в скорбно руки гнуть?
Был толст, ленив, и тем напоминал,
еще сто сытых и поповских харь.
В его пруду лягушки пели дружно,
Аккомпанируя журчанию фонтана,
А в Белом Доме врачевали гузно –
Äîí Îáàìà
Не от того в печали Дон Обама.
Великий Дон Обама – просто в шоке!
Где-то высоко над ними
На это у него есть три причины:
В глубине небес парил орел,
И первая – загнал занозу в оке,
Пара истребителей с Вирджиньи,
Вторая – по Дон Бассу и по Крыму.
И орал, как с мультика, осел.
Но третья – наповал убила –
В этом мире было, все спокойно:
Узнал доходы «бедного» Пердона:
Вон ЦРУ ловило террористов,
Его разведка трижды подтвердила
Всё выглядело чисто и достойно.
Больше его, в раз двадцать-двадцать семь!
We are Americans! The best!
Вот это, фак! Обидно не по-детски…
Ой оптимисты!
Горбатишься, не покладая рук,
А тут какой-то крендель с цацки-пецки –
Во присосался! Просто, как паук!
К тому всему еще он денег просит!
А совесть у него нигде не жмет?
Поскольку не страдает он поносом,
Как тот библейский кент – Искариот.
80
81
Äîí Ïåðäîí
Свезло, а ныне оказался Доном.
Во времена народных бурь Майдана
Ох, как же ему в детстве доставалось –
Не возле оказался, а на троне –
Но он не плакал, только лишь пердел,
Наверное, якшалась с кем-то мама.
Когда в очередной раз получалось –
Он надуваясь, злобно багровел.
По улицам тянуло шинной гарью,
И дух свободы ноздри щекотал,
Тогда он был никем, вонючий Педро
Вокруг свежо попахивало грязью
Мечтал юнцом увидеть целый свет,
И калом, что Януччи оставлял.
Хотел подняться, жить совсем не бедно,
Оставить за собой богатый след.
Стая синиц, раскрашенных как надо,
Прошлась на бреющем, пугая снегирей,
Но все меняется, и все проходит...
А местный воробей, крутился рядом,
Кто знал тогда, в те времена кто знал,
отыскивая гадов и червей.
Что Педро станет Доном из Пердона, –
А как тогда, по бедности страдал.
Не знал, не мог тогда знать Педро,
)=“2ь 2
Имея с бизнесом достаточно проблем:
Весной сирень бессовестно буяла,
Платил налоги он не слишком щедро,
Фривольно прячась посреди домов,
И знал наездов пару хитрых схем.
И беззастенчиво амбре перебивала,
Отец его на свекле подымался,
Что исходил из местных гальюнов.
Он рос заводами – не тырил по карманам,
Природа ожила, встречая лето…
Отжал блатную фабрику, старался,
Встревоженным казался Лу-ган-Дон –
И, наконец-то, выбился и в пана.
Который раз не добежал он до клозета,
За дело – он всегда горою.
Как после пьянки штопаный гандон.
Мочил по-тихому изгоев-конкурентов.
Поддерживая полные штаны,
Папаня, вместо срока, стал Героем,
Он огрызался обнаглевшим мухам…
Да мало ли из жизни той моментов…
И, оставлял огромные блины,
Занюхивая водку «русским духом».
82
83
Обкладывая матом всю Европу,
В сухих отчетах данных от Кайласа
Считая виноватым в том УКРОП –
Скрывалось море слез и реки крови…
Он думал: где бы вымыть *опу…
В то время Дон Пердон спешил к Обаме –
И обтереть загаженный свой лоб.
Часа четыре он уже летел.
В разгар веселья группового секса,
Как все евреи думал он о маме,
Под маской новорусского шахтера,
А от Обамы денег лишь хотел.
Он принародно благородно спекся,
Обама был чернее тучи-грома,
Не признавая своего позора.
И в голове вертелась пара тем –
Конвой гуманитарки от Дон Басса:
Нелегкая работа у грандона,
Снаряды, мины, медицинский спирт
Что крыша едет от нее совсем.
Преображал загаженную массу,
Он думал: много ли осталось?
Как проститутку украшает флирт.
Продуктов у Дон Басса нет совсем,
И толпы заблудившихся морпехов,
Цена на нефть безбожно опускалась,
Чеченов, зеков, левых казаков,
Кредиты перекрыты вместе с тем.
Бесхозных и забытых Буков,
Китайской мафии того только и надо –
И тыщи неопознанных лохов.
Дерьмо в России достигает шеи …
Отпущены грехи Доном Кириллом
Когда пришлют своих полмиллиарда –
Братоубийцам, ну и прочим гадам,
Дон Басса труп висеть будет на рее!
Обдолбаным коноплей и кадилом,
Не доставало Дону Бассу хрена –
Мечтающим Ламанш пройти парадом.
На кой ляд сдался горе-стерху Крым?
Отбросы упились халявной властью,
Народы проклянут его колено…
Вкусив внезапное величье –
Был малым дураком, а стал большим!
Стреляют с неподдельной страстью,
А Дон Пердон – он не российский лапоть,
Утратив человечее обличье.
Пожалуй, надо поддержать его…
На чистых картах в штабе у Дон Басса
Вот только б прекратил все время хапать –
Стоял сам Дон, насупив мрачно брови –
То был бы толк из малого того.
84
85
Коль подлецы богатые у власти –
Он обратился к каждому из них,
Беднеет на глазах страна,
Ударив громом и разверзнув тучи:
Ее преследуют несчастья,
Пришел тот час – и время собирать,
Народ страдает и идет война.
Разбросаные вами камни в кучу!
Война, АТО – а эти руки греют,
Даю всем сроку – ровно сорок дней,
Над ними пули и снаряды не свистят.
Чтоб завершили все дела земные,
Власть без ответа в беспредел наглеет,
А далее – на страшный суд ко мне,
Кто будет отвечать за жизнь ребят?
Держать ответ придется, дорогие!
Нельзя богатых к власти допускать!
На том, ударив посохом о землю,
Не людям служат – служат лишь Маммоне,
Волнует их – чего бы где отжать
Вознесся снова в царствие свое,
Или украсть. И даже в Белом Доме!
Ну, а грандоны, слову Божью внемля,
Черны стояли, словно воронье…
Верхушка бесится и меры в том не знает –
Им наплевать на совести закон,
Всего лишь сорок дней, точнее суток –
И палку завсегда перегибает –
Потом за все дела держать ответ!
Так думал вашингтоновский грандон.
Совсем ничтожно малый промежуток,
Грандоны ломанулись на совет.
)=“2ь 3
Кляня судьбу и вспоминая злодеянья,
Дон Басс напился, как шакал скулил –
Чудны дела, чудны решенья Бога –
Никак не избежит он наказанья
Он знает чего нужно для кого,
За все, что на веку своем творил:
Лишь Он решает где и чья дорога –
Да будет правда с именем Его!
Абхазия, Чечня и Украина,
Российские солдаты без имен –
В средине лета лопнуло терпенье,
Да в целом мире не найти дебила,
Пора бы власть другую показать –
Который бы не знал что все то он…
Грандонам огласил свое решенье:
Мол, время вышло – время отвечать!
86
87
И как тут спрятаться,
Грандон Кирилл пошел иным путем:
пред Богом оправдаться,
На братьев и сестер всех уповая,
Душонку мелкую свою пора спасать:
За сорок дней – стал строить «божий дом»,
Те земли, что надысь продал китайцам
На стройке грязные деньжищи отмывая.
Таки вернуть – втихую не списать…
Бабло ведь с водки, наркоты и табака, –
За Грузию – еще куда ни шло,
А чем еще народ держать под дланью?
Крым референдумом российским
Прошли и канули века в века,
взад подарим,
Когда Московия была Тьмутараканью.
Покаемся пред миром – был Х*йлом,
Теперь всем телевизор подавай –
Попутал бес – пусть бросят в меня камень!
Важнее он и веры, и детей –
В мозги вливает только: «Наливай!»
Всех вежливых шахтеров – в Соловки,
И не одну поллитру, ей же ей.
Кадырова – в сортире расстреляю!
Я буду журавлей кормить с руки,
Народ, как трезвый, и умен и зол,
Я Сталина еще раз развенчаю!
Враз сложные вопросы задает,
А пьяный, он как тот козел –
Молиться буду искренне за тех,
Идет туда, куда Дон Басс пошлет.
Кого пришлось мне вольно иль невольно,
За Политковскую, Немцова – ну за всех…
Гранд Дон Обама ринулся писать –
Кого убил иль сделал очень больно.
Отчет перед Сенатом и Конгрессом –
Он должен всему миру рассказать
Как Худияр уйду я в монастырь:
Каким был умным и великим политесом.
На совести – десятки тысяч трупов.
Как он боролся за права людей,
Какой скотиной был! Какой упырь!
Сколько хорошего еще бы мог тут сделать,
Себе – дворцы! А люд простой – в халупы!
Без лести предан он Америке своей,
Раздам народу деньги, что украл,
Но ФРС им нужно переделать.
Европе газ пущу почти задаром,
А Дон Пердон, не знать бы кто еврей, –
Верну все то, чего когда отжал,
Тот час же побежал он к тете Соне,
Покаюсь! Стану старцем старым!
Переписал весь бизнес на детей
И заказал участок на Афоне.
88
89
Затем послушал россказни о том,
)=“2ь 4
Как изгаляются подельники-грандоны,
Пересчитал доходы от АТО,
Когда нас держат за лохов,
Послал с них долю синагоге на фронтоны.
Да не обидится Европа, –
Смеемся мы без дураков,
Еще налоги перечислил он Дон Бассу,
Смеемся языком Эзопа.
Бюджет страны отдал как контрибуцию,
На ФСБ, на прочих пидарасов
Великой мудростью полны
И стал писать Пердоно-конституцию.
Не россказни попов-вериги –
Преданья древности сильны
Когда писал, то слезы так и капали,
Не строчками из Мертвой книги.
Но не о жертвах и бойцах АТО:
Чтобы грандоны по-закону хапали
Живая книга – жизни тоны,
И ничего им не было за то!
Заставит глубже заглянуть
Нас в то, что делают грандоны:
Чтоб власть могли, купить, приватизировать,
Обуть, запрячь и обмануть.
Налоги превратить в оброк,
А землю – денационализировать,
Мы – люди, вместе – человеки,
Чтоб патриотам припаяли срок.
Построим общество тогда,
Когда грандоны канут в Лету,
Забыть велел язык Франка, Шевченка –
И их система – навсегда!
Пусть лучше учат идиш и иврит,
Историю нагнуть через коленко,
Свободы нужен буйный ветер!
Националистов Червоненко приструнит.
Свобода слова – как вода,
Смыть все дерьмо и едкий пепел,
Чтоб уничтожить даже дух Майдана,
Дать правды-воздуха сюда!
И истребить козацкий вольный род,
Он выгреб все, и мелочь из кармана…
Любая власть, что правила доныне,
Как можно ненавидеть так народ?
Народу лишь бросает кость
И водку, чтоб не впал в унынье,
Не выливал на власти злость.
90
91
Разбои, склоки – это ерунда,
Ответственность и совесть – вот мерило,
Наоборот – для власти примененье.
Порядочность и честь – священный знак,
Власть – есть закон, и лишь одна беда –
А не та мразь, которая карман набила,
Ей оправдать свое предназначенье.
Народ ввергая в нищету и мрак.
Коль ты закон – живи сам по закону,
Грандоны для народа не нужны,
А не греби налоги под себя –
Нужна народам воля, а не страны –
Законы пишут те грандоны,
Об этом наши чаянья и сны,
Не для себя, совсем не для себя.
За это поднимаются Майданы!
Неприкосновенность власти защищая,
Из книги Велеса, из Сечи казаков
Она бессовестно использует народ,
Нас призывает дух народной воли:
Его труды, ресурсы отбирая,
Сама жирует и себе крадет.
Избавиться от бесовских оков
А власти всей на хвост насыпать соли.
Воруются не только деньги –
Воруют все, что можно своровать,
Построить общество, где государство-раб,
За их кредиты будут наши дети
Чтобы чиновники народу лишь служили,
Горбатиться всю жизнь и отдавать.
Стереть с лица земли продажных жаб,
Развеять прахом даже их могилы.
Они берут, чтоб их хватило внукам,
А нашим – сразу нужно пожелать:
Нет права на земле злодеям,
Такой контроль поставить этим уркам,
Предателям, хапугам – хватит ям!
Чтоб перднуть было страшно, а не брать!
Мы сможем это сделать и сумеем.
Народам – слава! Им, богатырям!
Детектор правды – вот прививка власти.
О, как боится чистой правды власть!
Час пробил – время собирать!
Тогда наступит для народа счастье:
И пусть бушует гнев народный-лава,
Когда у власти отберут возможность красть.
Чтоб внукам и праправнукам сказать:
Для власти всех опаснее народ,
Героям – слава!
А для народа – власти бесконтрольность.
Страшней всего у власти идиот,
Украине – слава!
Как это сделать — вы спросите совесть!
92
93
}C,л%г
Коли нема її – немає ладу,
Новий злочинний мінить інший клан.
Пускай простят меня за русский слог,
Пускай стираются границы и кордоны,
То де шукати лікувальну правду?
Хочу сказать, что этот эпилог
І хто хова пречистую, куди?
Наверно не прочтут грандоны…
Без неї маємо брехню і зраду
У всьому кажуть винні лиш жиди…
В сим странном слове – много лишних «р».
Народ их выбросит – наступит это время,
Та чи вони? Вони народу брешуть?
Закончится правление химер,
Вони дітей у Раду затягли?
Зачем людскому роду бремя.
Про допомогу язиками чешуть,
Державы, императоры, цари,
Батькам «героїв» чи вони дали?
Грандоны, их дурные склоки –
Ні, не вони, а ми – бо мовчимо
То все болезнь, они лишь упыри,
І дозволяємо себе дурити,
Людского рода страшные пороки.
Хто ми, коли з брехнею живемо?
Оно взрослеет, да, оно растет –
Хто ми, ким будуть наші діти?
Все человечество, как корью сим болеет,
Чи може у наступному житті
Оно поправится, оно переживет
Прокинеться, як в казці, наша гідність,
И в новом мире станет лишь мудрее!
А зараз, рано, – ми сліпі, не ті,
Глухі, німі, ми боягузи жалюгідні!
o!="д=
Лиш правда є найбільша цінність –
Лиш правда для суспільства має цінність
Все зло у світі – результат брехні!
Складна та правда, чи проста,
Всі злочини та підкилимні ігри,
Без неї очі засирає плинність,
Політика, замішана в лайні.
Ховаючи копита і хвоста.
Суспільство має правду знати
За правдою йдемо на барикади,
І правду, як свободу берегти.
Стає народний черговий Майдан.
Без неї – зло не можна розпізнати,
А нами керуватимуть чорти.
94
95
m=!%д ›=д=G !е"%люцS_
КОЗАЦЬКОГО РОДУ!
Пройшов Майдан, прийшла війна,
Кругом бардак і політична проституція.
r*!=_…= $ це ! r*!=_…= $ це 2,!
А вибори такі – їм мать родна
Народ жадає революції!
Україна – це ти! Україна – це я!
Україна – це всі українці!
Уже пожили при панах,
Пройшли роки «приватизації»,
Ми єдина, велика, щаслива сім’я –
Тож гнати треба глистів нах…
Та слабі ми, коли поодинці.
Народ бажає революції!
Тому й ділять тепер
Заводи, фабрики стоять –
Віддали їх, як контрибуцію,
на Донецьк чи на Львів,
Людей у рабство хочуть гнать,
На райони, круги, регіони
Народ плекає революцію!
Щоб робити розбрат між сестер та братів
Так працюють дві п’ятих колони.
Тож скільки треба ще чекати
Законів, нову Конституцію…
І що напишуть Вам ті кати –
Україна – це я! Україна – це ти!
Робити треба революцію!
Україна – це наша країна!
Щоб не рвали її олігархи-кати
Як пустим олігархів, знов до влади –
Забудьте про країну цю!
Має нація бути єдина.
і Ю., І П., і Я., – Вітчизну зрадять,
І наш Майдан – народну революцію.
Україна – це ти! Україна – це я!
Україна – це всі українці!
Давно Небесна сотня стала?
Ми велика, завзята, єдина сім’я –
Її ми зараз продамо?
Чи Україна не гукала:
Та продажні керують чужинці.
Ми гідні, вільні, ми йдемо!
Україна – це я! Україна – це ти!
Не можна Батьківщину продавати…
Україна – це ми! Разом – сила!
Не можна і у затінку сидіть…
Та, годі! Годі вже чекати!
Ми всі рідні, свої, ми є сестри й брати
Давайте революцію робить!
Візьмем владу – то буде й щаслива!
96
97
mеKе“…= q%2…
mе “C=люL2е м%“2,!
Не виходить казати без сліз…
Не спалюйте мости!
Тремтить голос, згадавши ту днину…
Не спалюйте мости!!!
Свої крила розправила вмить
Не спалюйте мости –
І собою закрила країну.
Їх довго будувати.
Най навіть раз прийшлось по ньому йти –
Хто у копоті палених шин,
Чужу роботу, сподівання і думки
Хто з червоним хрестом на халаті…
Плекати треба, а не зневажати.
Піднялись над життям, як один
Наші янголи-душі крилаті.
Не спалюйте мости!
Не спалюйте мости –
Вічна шана і наша любов,
Зовсім не часто випадає шанс
Світла пам’ять за подвиг їх щирий,
Який дає нам другу, третю спробу...
Ми позбулися страху оков,
Не спалюйте мости!
Дай Бог мудрості, щастя і миру!
Щоб було після нас
І до душі дорога й до вподоби.
Душі вбитих солдат – журавлі
Непохованих досі літають…
Не згарище саме…
Кожен рік на поля тих боїв,
Будуйте щось красиве:
на свою Батьківщину вертають.
Курінь, палац, державу, цілий світ –
Коли що вийшло зовсім експресивне –
Уся «Сотня Небесна» ключем
То житиме віки, мільйони літ!
Над стражденним Майданом кружляє
Коли будуєте – закохано творіте,
Тих, хто має нескорений дух, –
Вкладайте усю душу в кожен твір.
Світлі янголи з неба вітають.
І все, що збудували – нашим дітям
Не стидаюсь своєї сльози,
Щоб цвів в серцях весни яскравий вир.
Що тече по щоці тут на площі,
Дано нам щастя в Україні жити,
Грає в ній лиш відлуння грози
Дорогою своєю тут пройти,
Й жовто-сині знамена полощуть.
Кохати, мріяти, боротися, робити –
Будуйте, а не спалюйте мости!
98
99
m=“23C…,м o!еƒ,де…2%м K3д3
Наступним Президентом буду я!
Народні збори із громадських делегатів, –
Два Льоні, двоє Віті, два Петра…
Нехай працюють в громадських засадах,
– бо кожній тварі має буть по парі...
А більше Україні – то є зрада…
Останній – не такий, як попередні харі...
І щоб не пахло й духом олігархів!
Бо Україна каже: вже пора!
На всіх посадах – тільки фахівці,
А не куми, коханки чи мажори,
Навести лад з оцим всім за чверть віку!
Щоб не «в законі» були прокурори,
Авгієві конюшні розгребти,
Щоб судді не ламали олівці.
А не брехати людям та грести,
Зробить державу сильну і велику!
І це зробити, люде, не так важко,
Потрібно мати лише справжню волю,
Отож наступним маю бути я.
Не вірте у брехливі казочки,
Мені з майбутнього те Муза підказала,
Бо вибираючи – ти обираєш долю!
бо Україна досить вже страждала!
Вже годі безладу й тинятись навмання...
У Раді мають бути сто юристів,
Достатньо ста народних депутатів,
Всі інші – тільки поза штатів,
Контроль громадський – двісті, може триста.
100
101
c=Lд=м=*,
Сидить Кобзар у Києві
Та й пісню співає.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Співа тужно, наче виє, –
Додолу верби гне високі
Тугу навіває:
Горами хвилю підійма.
Дніпро – батько, розіллється
Налетіла чорна хмара,
Від сліз та від крові,
Сонце загасила –
А москаль лишень сміється:
То прокляті Регіони…
Українська повінь…
Терпіти не сила!
І могили наші славні
Москаль розриває…
Регіони й комуняки –
добре риє, риє вправно,
Поросячі рила…
Бо свою шукає,
Скоро прийдуть гайдамаки –
А тим часом перевертні
От буде їм діло!
з сходу нападають
Помагають москалеві –
Співа кобза під Михайлом,
у своїх стріляють.
Співа у Андрія –
Начетверо розкопані,
Її пісня, як молитва,
Розриті могили.
Слова душу гріють.
Чого вони там шукали?
Щоб там схоронили?
Де поділись гайдамаки,
Вже понесло кров ворожу
Де сховали силу?
у синєє море…
Повернулась – воля Божа,
Пішли світом небораки,
Повернулась з димом,
Під Савур-могилу?
Москалям усім на горе
В славі Україна!
102
103
Отак співав Кобзар сивий,
Звучить кобза – будить спогад,
Питав у народу:
Кличе вольну волю,
Мій народе, маєш силу?
Гука її на дорогах,
Козацького роду?
Пита вітру в полі…
Розлетілась його туга…
Налякали? Розбудили!!!
У душі трапляла…
Прокинулись люди!
Відгукнулась душа, друга –
Яке ж падло та й киями
На Майдані стала.
Дітей наших губить!
Юнь, студентство – не намолиш –
Не стерпіла Україна
Серцями зібрались.
Панського нагаю:
Клятий Віктор Янукович
Устав батько поряд з сином
Й Беркут обісрались…
Від краю до краю.
Скільки ж було тих сердешних
Взяли киї, взяли в руки
Вночі на Майдані…
Що у кого було,
Розігнали і побили
Старі дідівські хоругви
Нелюди погані.
У зиму роздуло!
Жирні, ситі, у шоломах
Які свята? Новий рік?
Кийками та газом:
Тих козлів на палю!
Щоб сиділи нишком вдома –
Всю сволоту за поріг!
Не збирались разом!
Всю бандитську зграю!
104
105
Рве Кобзар як нерви струни,
Стали мирно, стали миром…
Плаче, надихає,
Намети напнули.
Будить, будить людську совість,
На морозі – не до жиру,
Спати не пускає.
Шини підтягнули…
Пішов народ веселіше:
Зека – геть! Вирує лава,
Козаки – до бою!
Йде луна до нині…
На Майдан усі скоріше:
Слава неньці Україні!
Битись зі жлобою!
І героям – слава!
Хто з дровами, хто з камінням –
Дзвенять струни на морозі,
Всі на барикади!
Зиновій співає,
Хто з яким своїм умінням –
Весь Майдан стоїть в облозі,
Перемоги ради!
Кобзар надихає…
Став Майдан! Усьому світу:
Горіла шина палала,
Гідність є народу!
Там барикада стояла.
Не пусті Вкраїни віти!
Козацького роду!
Кров у нас тече по жилам
Чиста і гаряча,
Є душа, є дух, є віра!
Людська, не звіряча.
106
107
Горять шини, БеТееРи,
Нас гнобили і вбивали…
Беркути стріляють,
Плаче кобза
Горить серце України,
лютня…
Горить, не згасає.
Пляшки, дрюччя
та бруківка –
Все іде у діло.
За свободу
і майбутнє…
Бери душу й тіло!
Піднялася
над Майданом
Небесная сотня…
108
109
Повернулись гайдамаки…
У нову годину…
Славім долю і героїв,
Славим Україну!
Запеклася кров
Сидить Кобзар у Києві,
в ганчір’ях,
Співа стару пісню…
І з Хреста
Народ слуха, підспівує –
по схилах…
Луна Дніпром плисне:
Затопила
Межигір’я,
Попереду Дорошенко
Дала нові
Веде своє військо,
сили.
військо українське
Хорошенько!
Не спинити
Ген, долиною,
більше гніву…
Гримлять кобзи струни:
гей, широкою…
Суче плем’я – в хвіст і в гриву
Хорошенько!
До самої труни!
Втік пройдисвіт у Росію,
Путіну у прийми…
Не на довго, бо осина
Скоро тіло прийме.
Плаче Кобзар, плаче кобза
Як згадає втрати…
Наші хлопці на Донбасі…
Пішли воювати…
Встане сонце в Україні,
Здохне скоро й Путін!
Ми ж бо живемо від нині,
Бо скинули пути.
110
111
g= г!=2,!
Нам дуже хочеться заграти
І тепер лишень полину
Щасливу пісню для людей,
До самого Бога,
Але спочатку треба стати
Молитися …
Під прапори нових ідей.
Молитися в днину
За народ, за честь,
Як можна кинути й піти
За славу, рідну Україну!
На чужині доріг шукати?
Отут коріння і хрести,
Душа піснею співає,
Ця Батьківщина – наша мати!
Кобзар на Майдані
Над ним ангели літають
Пліч-о-пліч разом маєм стати,
В вишиванки вбрані.
Бо ми одне єдине ціле!
Безжально ворогів вбивати!
Прихилюся, покаюся,
У нації – могутня сила!
Подякую Богу,
Змахну сльозу і полину
Вам – світла дорога!
Всю владу треба поміняти!
І гордо випростати спину,
І мене в сім’ї єдиній,
Щоб оновити Україну.
В Україні новій,
Олігархат – увесь за грати!
Не забудьте пам’янути
Незлим, тихим словом.
Народе України, піднімись!
Нема на кого нам чекати,
Розчисти шлях свій у майбутнє,
Щоб дітям в радості зростати!
112
113
Зміст
ІМЕНЕМ НАРОДУ!
Усім царам..................................... 52
Визвольна війна
55
Про що пишу
...............................
...................................
3
Іменем народу!................................ 56
ІДЕ ВІЙНА
На скелі Довбуша............................. 57
Зелені чоловічки............................... 4
Змій............................................. 60
Грізна скаканина..............................
5
Жежель......................................... 61
Шпигуни........................................
6
Пірова перемога............................... 63
Іде війна........................................
8
Агонія........................................... 65
Батальйони, поверніться на Майдан!....... 10
Момент істини................................. 67
Хто знає, скільки коштує війна.............. 11
Пара білих голубів............................ 68
Або війна, пробачте, або бізнес!............ 13
Держава із народом грає в карти........... 70
Зрада............................................ 14
Брехня – то шлях в один кінець............ 71
Гібридна війна................................. 18
Груз 200
ГРАНДОНЫ......................................... 73
........................................ 19
73
Руській мір
Часть 1.........................................
...................................... 21
Дон Басс
73
Голий цар
.....................................
....................................... 22
Дон Кирилл.................................. 77
Брате!............................................ 25
Дон Обама.................................... 80
Не брат ты мне!................................ 28
Дон Пердон.................................. 82
Медвежья услуга............................... 30
Часть 2......................................... 83
Червоний сніг.................................. 31
Часть 3......................................... 86
Укропи........................................... 32
Часть 4......................................... 91
Нужна война................................... 34
Эпилог.......................................... 94
Культура какого народа...................... 35
Правда.......................................... 94
Парад Перемоги................................ 38
Народ жадає революції...................... 96
Новороссия..................................... 42
Жидобандеры
КОЗАЦЬКОГО РОДУ!
.................................. 43
Страна дураков
Україна – це я! Україна – це ти!
97
................................ 44
............
Москва
Небесна Сотня
98
........................................... 45
.................................
Ліліпутія
Не спалюйте мости!
99
......................................... 46
...........................
Лист українських козаків російському султану 48
Наступним Президентом буду я.............100
Гайдамаки......................................102
За грати!....................................... 113
114